МІНЕРАЛЬНІ ДОБРИВА – ВИДИ ДОБРИВ – виноград

ВИДИ ДОБРИВ – МІНЕРАЛЬНІ ДОБРИВА ДЛЯ ВИНОГРАДУ

Содержание материала

МІНЕРАЛЬНІ ДОБРИВА

Азотні добрива
Серед мінеральних добрив для виноградарства на першому місці стоять нітратні й аміачні добрива.
Сульфат амонію— найбільш поширене азотне добриво, до складу якого входить азот (20—21%). Це добриво повільної дії і післядія його тривала.
Аміачна селітра— дуже широко використовуване добриво, до складу якого входить азот (близько 20%), карбонат кальцію (33%) та інші речовини. Це добриво половину азоту містить у аміачній формі, а половину — у нітратній. Тому дія аміачної селітри швидка і тривала і вона не окислює грунт так, як аміак. Азотні добрива, що містять аміак, не можна змішувати разом з вапном чи з добривами, до складу яких входить кальцій.
Для достатнього удобрення плодоносних виноградних лоз щорічно на кожні 100 м2 треба вносити в середньому 6 кг азотного або 6,5—7,5 кг аміачного добрива. Вносять їх у грунт два рази на рік з таким розрахунком, щоб внести більше річної норми. Перший раз добрива вносять перед розпусканням бруньок, другий раз для поліпшення росту ягід — після цвітіння. Перед розпусканням бруньок вносять сульфат амонію або аміачну селітру.

Приклад удобрення азотними добривами:

* ар становить 100 м2 (ред.).
Якщо в нас є тільки аміачні або тільки азотні добрива, то з того, що маємо, вносимо половину річної норми до розпускання бруньок і половину відразу після цвітіння. Не рекомендується запізнюватися з внесенням добрив, що містять азот, бо це може призвести до поганого визрівання дерева з усіма негативними наслідками, які з цього випливають. На удобрення молодих лоз йде від третини до половини наведеної (річної) норми.
Мінеральні добрива рівномірно розтрушують і трохи присапують. Якщо земля покрита органічним матеріалом, добрива розсипають на покриття. Дощі розчинюють добриво, і воно разом з водою потрапляє в грунт.

Фосфорні добрива
З фосфорних добрив у виноградарстві застосовують переважно суперфосфат, то-масшлаки (фосфат кальцію) і фосфат магнію.
Суперфосфат містить 8% водорозчинного фосфору. Він дещо підкислює грун і тому ним не треба удобрювати кислі грунти. Якщо у грунті високий вміст кальцію, то фосфор суперфосфату утворює погано розчинні у воді сполуки і як добриво втрачає свою позитивну дію. Суперфосфат через це найкраще застосовувати на грунтах з нейтральною реакцією ґрунтового розчину. Змішувати суперфосфат з добривами, що” містять кальцій, також не можна. Суперфосфат— добриво швидкої дії. Вносять його один раз навесні перед розпусканням бруньок.
Томасшлак містить 5% цитратнорозчйн-ного фосфору. Дія його повільніша за дію суперфосфату, бо фосфор спочатку розчиняється у грунті сполуками, які виділяє коріння. Тому фосфат кальцію вносять восени під час обробітку грунту.
Крім фосфору, томасшлак містить кальцій (45—50%)- Ось чому це добриво особливо придатне на кислих грунтах. До складу його входить також залізо і такі мікроелементи, як бор і марганець.
В разі удобрення фосфатом кальцію потреба у додатковому внесенні у грунт кальцію відпадає. Перед внесенням фосфат кальцію доцільно змішати з калійним добривом, бо сам він, як дуже дрібненький порошок, легко розвіюється.
Фосфат магнію містить 8% здебільшого цитратнорозчинного фосфору. Крім того, у ньому є магній (7%), сульфат кальцію (43%) і мікроелементи.

Алкалізований фосфат містить 11 % цит-ратнорозчинного фосфору та 40% вапняку. Дія цього фосфату на грунт і спосіб його застосування такі ж, як і фосфату кальцію.
Фосфат кальцію і алкалізований фосфат з огляду на високий вміст у них кальцію не можна змішувати з добривами, до складу яких входить азот.
Якщо лози дуже плодоносять, то садо-вод-любитель, враховуючи уповільнений, але благотворний характер дії фосфатів, може сміливо вносити їх понад наведену норму, за винятком суперфосфату. Характером дії цих фосфатів (їх здатністю нагромаджуватись, умовами споживання фосфатів рослиною) пояснюється переважне застосування цього добрива під час глибокої (до 1 м) оранки, коли фосфор потрапляє у нижчі шари грунту, поближче до основної маси коріння (так зване удобрення про запас). Якщо таке удобрення під час глибокої оранки не проведено, то добриво можна внести пізніше, глибоко загортаючи фосфорні (крім суперфосфату) у грунт.

Створюємо комфортні умови для винограду: внесення добрив

Автор: Наталья 22 квітня 2019 Опубліковано у Плодово-ягідні рослини

Існує думка, що виноград – невибаглива рослина й не вимагає особливого догляду. Якоюсь мірою це так, особливо якщо ви вирощуєте виноград у багатому на корисні речовини ґрунті в теплому регіоні, де літня посуха є рідкістю. Однак слід пам’ятати, що виноград – пластична культура, що розвивається впродовж усього періоду свого життя. Виноградному кущеві за один сезон потрібно наростити й забезпечити живленням не тільки великий обсяг зеленої маси, а й часом не один десяток кілограмів дозріваючих ягід. А після збору врожаю потрібно знайти сили для визрівання і здеревіння молодих пагонів, щоб вони змогли пережити зиму, і при цьому потрібно закласти бруньки для наступного сезону. Як ви можете допомогти виноградному кущеві виконати ці завдання?

Зміст

Чим живиться виноград

Щоб створити комфортні умови для росту та розвитку винограду, потрібно не тільки регулярно поливати рослину, а й систематично вносити в ґрунт добрива: всі поживні речовини рослина бере з землі з вологою, що надходить у неї.

Ці дві операції – полив і підживлення – часто об’єднують: добрива вносять у вигляді розчинів, оскільки дощів після внесення в пристовбурні кола гранул може якийсь час і не бути, а без достатньої кількості води коренева система не засвоює мінеральні речовини.

З’ясуємо, які елементи потрібні винограду впродовж сезону та для яких цілей.

Азот: основну кількість азотних добрив уносять у ґрунт навесні, оскільки азот стимулює зростання молодих пагонів і листя. Улітку, коли починається формування грон і налив ягід, винограду потрібно вже набагато менше азоту. З серпня азот рослинам узагалі протипоказаний, тому що всі їхні сили мають бути спрямовані на дозрівання врожаю і на визрівання лози, а активній ріст пагонів у цей період тільки шкодить рослині. Азот міститься в таких добривах, як сечовина або аміачна селітра.

Фосфор у вигляді суперфосфату допомагає розвиватися квіткам, сприяє утворенню зав’язей і дозріванню ягід.

Калій більшою мірою відповідає за імунітет рослини. Він допомагає прискорити процес визрівання лози, тобто підготовки пагонів до зимівлі. Калій – основний будівельний матеріал для рослини, яка споживає цей елемент у великих кількостях, ніж будь-який інший. Основне підживлення винограду калієм здійснюють у кінці літа, та не слід забувати про внесення калію в ґрунт у стадії росту та цвітіння винограду. З калійних добрив найчастіше застосовують сульфат калію або хлористий калій.

Мідь: цей елемент підвищує стійкість лози до низьких температур, посухи та інших несприятливих умов довкілля, але якщо ви для захисту виноградника від хвороб вдаєтеся до обробок кущів мідьвмісними препаратами, додаткові підживлення міддю винограду не знадобляться.

Бор: підживлення винограду борною кислотою сприяють проростанню пилку та підвищенню вмісту цукру в ягодах.

Цинк підвищує врожайність куща.

Кореневі підживлення

Органічні добрива

Противники мінеральних комплексів воліють підживлювати виноград гноєм, компостом, пташиним послідом і деревною золою. Перепрілий гній і компост можна використовувати для осінньої закладки в прикореневу зону виноградних кущів. По зовнішньому периметру кола викопують траншею завглибшки 50 см, укладають на її дно органіку з розрахунку 1 відро на 1 метр траншеї, додають на кожен кущ близько 700 грам золи, поливають підживлення і закладають траншею землею. Такої кількості органіки винограду буде досить на кілька років.

Для проміжних підживлень використовують відстояний розчин пташиного посліду. Готують його так: послід розбавляють водою навпіл і цьому складу дають перебродити, потім одну частину настою змішують із 10 частинами води й поливають цим розчином прикореневу зону винограду, використовуючи в середньому по два відра на кущ. Гній, курячий послід, компост – цінне джерело азоту, фосфору і мікроелементів, а зола до того ж має високий уміст калію.

Мінеральні добрива

Садівники, у яких не так багато вільного часу, частіше використовують для підживлення винограду мінеральні добрива, представлені в садових павільйонах і спеціалізованих магазинах у широкому асортименті. Вони бувають як однокомпонентні (карбамід, або сечовина, наприклад, чи суперфосфат), так і багатокомпонентні (монофосфат калію, сульфат калію, Нітроамофоска та інші). Застосовують ці добрива у вигляді розчину, приготування якого вимагає строгого дотримання інструкції.

Урешті для рослини не має значення, з яких добрив, що потрапили у ґрунт, вона отримає набір матеріалу для росту та розвитку. А ось для ґрунту краща органіка, оскільки мінеральні добрива змінюють її склад на гірше. Часто впродовж сезону органічні й мінеральні підживлення поєднують або чергують.

Як і коли потрібно вносити підживлення

На кожній стадії розвитку винограду потрібен визначений набір поживних елементів, які вносять у траншеї, викопані по периметру пристовбурного кола кожного куща. Як правильно вносити в ґрунт розчин добрив? Спочатку траншею проливають відром води, потім виливають у неї відро розчинених добрив, а слідом за добривом ще відро води. Проводять підживлення у вечірні години, коли спадає спека.

Уперше добрива вносять у ґрунт за два тижні до початку сокоруху, наприкінці квітня або на початку травня. Приблизна витрата на один кущ становить 50 г азотної, 30 г калійної, 40 г фосфорної складової.

Удруге виноград підживлюють за 14 днів до початку цвітіння: в кінці весни або на початку літа під кожен кущ вносять 40 г азотного, 50 г фосфорного і 40 г калійного добрива. Якщо використовується органіка, витрата розбавленого курячого посліду становить 20-22 л на кущ, але в кожному відрі складу потрібно додатково розчинити 25 г суперфосфату і 20 г калійного добрива.

Третє підживлення знадобиться винограду, коли ягоди сягнуть розміру горошини. У кінці червня виноградний кущ удобрюють тим же складом, що й удруге. Це підживлення простимулює формування бруньок для наступного сезону.

Учетверте добрива вносять у ґрунт у стадії наливу ягід: під кожну рослину розподіляють по 50 г калійно-фосфорного комплексу.

П’яте підживлення здійснюють після збирання врожаю: для дозрівання лози та підготовки рослини до зимівлі кожен кущ підживлюють 30-40 г калійно-фосфорного добрива. З органіки можна використовувати золу, як у сухому вигляді, розсипавши її по поверхні прикореневої зони та здійснивши згодом полив, так і відразу у вигляді водного розчину.

Позакореневе підживлення

Поряд із кореневими використовуються також і позакореневі підживлення, при яких розчин корисних елементів розбризкують на надземні органи винограду. Позакореневим способом виноград зазвичай підживлюють бором, цинком, міддю й іншими мікроелементами. Обприскування проводять увечері, після заходу сонця, коли пори листя відкриті.

Категорично не можна обробляти виноград по листю вдень у спеку, оскільки можна завдати рослині опіків.

Перше обприскування здійснюють перед цвітінням, щоб запобігти опаданню зав’язі. Друге підживлення проводять після цвітіння, третє – на стадії дозрівання винограду. Позакореневе підживлення можна суміщати з обробкою винограду від хвороб.

Інформацію про те, чим можна удобрити виноград позакореневим способом, ви отримаєте з цього відеоматеріалу:

Мінеральні добрива: види, правила внесення

Багато садівники-городники на сьогоднішній день повністю відмовилися від застосування мінеральних добрив, і абсолютно даремно. Без цієї категорії підживлень дуже складно домогтися високої родючості ґрунту і, як наслідок, хороших врожаїв. Звичайно, мінеральні добрива вимагають спеціального підходу, однак і органікою, при неправильному розрахунку доз внесення, можна нанести своїй землі багато шкоди. Тому давайте уважно розглянемо: чому так важливі мінеральні добрива і як правильно ними користуватися.

Що з себе представляють мінеральні добрива

Мінеральними добривами називають сполуки неорганічної природи, що містять у собі необхідні для рослинного світу елементи живлення. Їх особливість полягає в тому, що вони являють собою живильні речовини вузької спрямованості.

Найчастіше це прості, або так звані односторонні добрива, що складаються з одного елемента живлення (наприклад, фосфору), але існують і група багатосторонніх, комплексних добрив, що містять в собі відразу кілька основних елементів (наприклад, азот і калій). Який з них застосовувати — залежить від складу грунту і бажаного ефекту. У будь-якому випадку у кожного мінерального добрива існують рекомендовані норми і час внесення, які гарантують успіх їх використання.

Види мінеральних добрив

В самому простому розгляді мінеральні добрива поділяють на азотні, калійні та фосфорні. Це пов’язано з тим, що саме азот, калій і фосфор є провідними елементами живлення надають чільне вплив на гармонійний ріст і розвиток рослин. Звичайно, ніхто не применшує важливість та інших елементів, таких як магній, цинк, залізо, проте три перерахованих вважаються основою. Розглянемо їх по порядку.

Азотні добрива

Ознаки нестачі азоту в грунті

Найчастіше недолік азотних добрив проявляється у рослин у весняний період. Їх зростання загальмовується, пагони утворюються слабкими, листя нетипово дрібними, суцвіття в малій кількості. На більш пізній стадії дану проблему розпізнають за висвітлення листя, що починається з прожилок і навколишньої тканини. Зазвичай цей ефект проявляється на нижній частині рослини і поступово піднімається вгору, при цьому, повністю просвітлені листя опадає.

Найбільш активно реагують на брак азоту томати, картопля, яблуня і садова суниця. І не важливо на якому типі грунту ростуть культури – недолік азоту може спостерігатися на будь-якому з них.

Види азотних добрив

Найбільш поширеними азотними добривами є аміачна селітра і сечовина. Однак у цю групу входять і сірчанокислий амоній, і кальцієва селітра, натрієва селітра, і азофоска, і нітроамофоска, амофос, діамонійфосфат. Всі вони мають різний склад і надають різний вплив на ґрунт і культури. Так, сечовина підкислює землю, а кальцієва, натриева і аміачна селітра приймати її. На натрієву селітру добре відгукується буряк, на аміачну – цибуля, огірки, салати і кольорова капуста.

Способи внесення

Азотні добрива найнебезпечніші серед усіх мінеральних добрив. Це пов’язано з тим, що при їх надлишку, рослини накопичують у своїх тканинах велику кількість нітратів. Тому застосовувати азот необхідно дуже обережно, залежно від складу грунту, подкармливаемой культури і марки добрива.

З-за того, що азот має властивість випаровуватися — вносити азотні добрива необхідно з невідкладної наступною заробкою в грунт. Восени удобрювати землю азотом недоцільно, так як більша його частина до моменту весняної посадки вимивається дощами.

Особливого підходу дана група добрив вимагає і при зберіганні. Через підвищену гігроскопічність їх необхідно тримати в вакуумній упаковці, без доступу повітря.

Калійні добрива

Ознаки нестачі калію в грунті

Недолік калію проявляється на розвитку рослин не відразу. До середини вегетації можна помітити, що культура має неприродний голубуватий відтінок листя, загальну тон, а при більш серйозній формі калійного голодування – бурі плями або опік (відмирання) кінчиків листя. При цьому її стебло нетипово тонкий, має рихлу структуру, короткі міжвузля і часто вилягає. Такі рослини зазвичай відстають у рості, повільно формують бутони, слабо розвивають плоди. У моркви і томатів при калійному голодуванні крім перерахованих симптомів спостерігається курчавість молодих листків, у картоплі передчасно відмирає бадилля, у винограду ближні до гроздям листочки набувають або темно-зелений або фіолетовий відтінок. Жилки на листі зазнають калійний голод рослин ніби провалюються в м’якоть листової пластинки. При незначному нестачі калію дерева неприродно рясно цвітуть, а потім формують нетипово дрібні плоди.

Достатній вміст калію в клітинах рослини забезпечує їм хороший тургор (стійкість до в’янення), потужний розвиток кореневої системи, повноцінне накопичення в плодах основних поживних елементів, стійкість до низьких температур і хвороб.

Найчастіше нестача калію зустрічається на дуже кислих ґрунтах. Визначити його простіше за зовнішнім виглядом яблуні, персика, сливи, малини, груші і смородини.

Види калійних добрив

У продажу можна зустріти кілька видів калійних добрив, зокрема: калійну селітру, хлористий калій (добре підходить для шпинату і селери, інші ж культури погано реагують на хлор), сірчанокислий калій (хороший тим, що містить ще й сірку), калімагнезію (калій + магній), калімаг. Крім того, калій є частиною таких складних добрив як нітроамофоска, нітрофоска, карбоаммофоска.

Способи внесення калійних добрив

Застосування калійних добрив повинно відповідати доданою до них інструкцією – це спрощує підхід до підкормкам і дає надійний результат. Закладати в грунт їх необхідно відразу ж: в осінній період – під перекопування, навесні під посадку розсади. Хлористий калій вноситься тільки восени, так як це дає можливість вивітритися хлору.

Найбільш чуйні на внесення калійних добрив коренеплоди – під них калій необхідно вносити в підвищених дозах.

Фосфорні добрива

Ознаки нестачі фосфору

Ознаки нестачі фосфору в тканинах рослин проявляються практично так само, як і нестачі азоту: рослина погано росте, формує тонкий слабкий стебло, затримується в цвітіння і дозрівання плодів, скидає нижню листя. Однак на відміну від азотного голодування фосфорна недостатність викликає не висвітлення, а потемніння опадаючого листя, і на більш ранніх стадіях надає черешкам і жилках листя пурпурні та фіолетові відтінки.

Найчастіше нестача фосфору спостерігається на легких кислих грунтах. Найбільш яскраво виявляється нестача цього елемента на томатах, яблуні, персику, чорній смородині.

Види фосфорних добрив

Одним з найпоширеніших фосфорних добрив, що застосовуються на будь-якому типі грунтів, є суперфосфат, досить швидкий ефект забезпечує монофосфат калію, відмінним варіантом виступає і фосфорна борошно.

Способи внесення фосфорних добрив

Скільки не вносять фосфорні добрива, – нашкодити вони не можуть. Але все ж краще не діяти необдумано, а дотримуватися обумовлених на упаковці правил.

Коли і що потрібно рослинам

Потреба в тих чи інших поживних елементів у різних культур різна, проте загальна закономірність все ж існує. Так, у момент до утворення перших справжніх листочків, всім молодим растеньицам необхідний більшою мірою азот і фосфор, їх нестачу на даному періоді розвитку неможливо заповнити в більш пізні терміни, навіть посиленими підгодівлями, – пригнічений стан збережеться до кінця вегетації.

У період активного нарощування рослинами вегетативної маси, чільну роль в їх живленні грають азот і калій. У момент бутонізації і цвітіння — знову стає важливий фосфор. Якщо на цьому етапі провести позакореневе підживлення фосфорним і калійним добривом, рослини почнуть активно накопичувати в тканинах цукру, що в кінцевому підсумку позитивно позначиться на якості врожаю.

Отже, використовуючи мінеральні добрива можна не просто підтримувати родючість грунту на належному рівні, але і регулювати обсяг виходу продукції з оброблюваної ділянки.

Загальні правила внесення мінеральних добрив

Важливо розуміти, що мінеральні добрива можуть застосовуватися як у якості основного добрива (восени під перекопування грунту, або навесні в передпосівний період), так і у варіанті весняно-літніх підживлень. Для кожного з них існують свої правила і норми внесення, але є і загальні рекомендації, якими не можна нехтувати.

1. Ні в якому разі не можна розводити добрива в тій посуді, яка використовується для приготування їжі.
2. добрива краще Зберігати у вакуумних упаковках.
3. Якщо мінеральні добрива злежалися, безпосередньо перед внесенням їх необхідно подрібнити або пропустити через сито з діаметром отворів від 3 до 5 мм
4. При внесенні мінеральних добрив під культуру, не можна перевищувати рекомендовану виробником дозу, а краще прорахувати необхідну норму шляхом лабораторного дослідження грунту. В цілому ж можна рекомендувати підживлення азотними добривами у кількості: аміачною селітрою – 10 – 25 г на кв. м, обприскування сечовиною – 5 г на 10 л води; калійними добривами: хлористого калію – 20 – 40 г на кв. м(як основне добриво), для позакореневих підживлень калійної сіллю – 50 г на 10 л води ; фосфорними удорениями: монофосфатом калію – 20 г на 10 л води, для позакореневих підживлень суперфосфатом – 50 г на 10 л води.
5. Якщо підгодівля проводиться через ґрунт, важливо постаратися щоб розчин не потрапив на вегетативну масу удабриваемой культури, або після підгодівлі добре обполоснути рослини водою.
6. Добрива вносяться в сухому вигляді, а так само азотовмісні і калійні добрива, необхідно відразу ж закладати у верхній шар грунту, але не дуже глибоко так, щоб вони були доступні основної маси коренів.
7. Для того щоб пом’якшити внесений у грунт концентрат мінеральних добрив грядки перед його внесенням необхідно добре промочити.
8. Якщо в грунті спостерігається нестача азоту, то фосфорні і калійні добрива необхідно вносити тільки в поєднанні з цим відсутнім елементом, інакше вони не принесуть очікуваного результату.
9. Якщо грунти глинисті — доза внесених добрив повинна бути дещо збільшена; піщані — зменшено, а збільшено кількість підживлень. З фосфорних добрив для глинистих ґрунтів краще вибирати суперфосфат, для піщаних ґрунтів підходить будь-фосфорне добриво.
10. В зонах з великою кількістю опадів (середня смуга) третина основного добрива рекомендується вносити безпосередньо під час висіву насіння або висадки розсади в грунт у посадкові лунки і борозенки. Щоб рослини не отримали опік коренів, внесений складу необхідно добре перемішувати з землею.
11. Найбільшого ефекту в поліпшенні родючості ґрунту можна досягти шляхом чергування мінеральних і органічних підживлень.
12. Якщо посадки на грядках розрослися настільки, що зімкнулися – кращим варіантом підживлень буде підживлення по листю (позакореневе).
13. Позакореневу підгодівлю плодово-ягідних проводять навесні молодий сформованої листі. Кореневу підживлення калійними добривами проводять восени, закладаючи добрива на глибину до 10 см
14. Внесення мінеральних добрив в якості основного добрива проводиться шляхом розкидання по поверхні землі з обов’язковою наступною заробкою в грунт.
15. Якщо мінеральні добрива вносяться в ґрунт разом з органічними, а це найефективніший спосіб, дози мінеральних добрив необхідно зменшити на третину.
16. Найбільш практичними є гранульовані добрива, але їх необхідно вносити під осінню перекопування.

Источники:

http://vinograd.info/info/vinograd-na-pristinnii-shpaleri/vidi-dobriv_3.html
http://floristics.info/ua/statti/sad/5755-stvoriuiemo-komfortni-umovy-dlia-vynohradu-vnesennia-dobryv.html
http://sadgorod.in.ua/gorod/mineralni-dobriva-vidi-pravila-vnesennya/