ПОРА САДІННЯ – САДІННЯ ШПАЛЕРНОГО ВИНОГРАДУ – виноград

САДІННЯ ШПАЛЕРНОГО ВИНОГРАДУ – Садіння шпалерного винограду

Содержание материала

Успішне садіння значною мірою залежить від дбайливості і вміння поводитися з лозою перед садінням, під час, а також і після садіння. Особливо важливо оберігати виноград від засухи. Після того як саджанці взято з розсадника чи місць схову, де вони зберігаються протягом зими, їх до посадки тримають у затемненому місці у вологих мішках чи в ящиках, заповнених вологим торфом.
Для садіння щепленої лози викопують ямку глибиною 40 см з таким розрахунком, щоб лозі в ній було достатньо місця. Виноград для вирощування на пристінній шпалері садять, відступаючи від стіни на 20 см і з деяким нахилом. На тій же відстані і з таким же нахилом висаджують лозу біля мурів і огорож.
Для прикріплювання майбутніх пагонів біля саджанця вкопують опору 1,5 м заввишки.
Ямку, де має бути посаджено лозу, засипають землею з компостом чи землею із саду, змішаною з вологим торф’яним мулом, так щоб утворилася маленька подушка (рис. 10, а). Ні в якому разі не слід додавати у землю твердого і рідкого гною, мінеральних добрив, бо можна обпекти коріння і посаджена лоза не прийметься.

а д
Рис. 10. Садіння щепи:
а— яма, де має бути посадженащепа, б — садіння щепи;
1 — підщепа;
(дно заповнене компостом); 2 — місце щеплення;
З— прищеплена лоза;
в— щепа після садіння
(виступ щепи
покритий піспом).

Перед садінням корінці винограду обрізують (укорочують) гострим ножем. Причому нижні корінці обрізують приблизно до 10 см, а бокові ще коротше. Пагін також обрізують і з кількох вічок залишають лише одне.
Висаджуючи щепи, треба стежити за тим, щоб місце прищеплення на ширину двох пальців виступало над поверхнею землі. Це конче потрібно для того, щоб прищеплена культурна лоза не пустила коріння, адже саме коріння культурної лози схильне до захворювання філоксерою.
Під час садіння коріння саджанця рівномірно розміщують по подушці і ямку наполовину засипають такою самою чи іншою доброю землею. Потім землю у ямці дещо ущільнюють, а ямку наповнюють водою, щоб грунт добре зволожився і щоб земля добре проникла між коріння (рис. 10, б). Після того, як земля ввібрала воду, ямку засипають і землю розрівнюють так, щоб місце щеплення було над поверхнею.
Для захисту прищепленого пагона від спеки і висихання його покривають піском чи торф’яним мулом, перемішаним із землею. Це легке покриття молодий пагін проб’є з часом без особливого зусилля (рис. 10, в).
Саджанці нещепленого винограду з корінням, що не «обросло» землею, садять так само, як і щеплені саджанці, тобто так, щоб над поверхнею виступало тільки одне вічко, яке вкривають землею.
Саджанці, вирощені в горщечках, опускають у викопану ямку (рівчак) так, що горщечок ховається в ямі десь за 15 см від поверхні землі. Далі саджанці виймають з горщечків і обережно, щоб не струсити землю, якою «обросло» коріння, висаджують у потрібному місці. Перед садінням коріння разом із землею треба добре зволожити.

Щеплені саджанці, що вирощувалися у горщечках, треба садити на таку глибину, щоб місце щеплення виступало на ширину двох пальців над поверхнею землі. Якщо ж виноград у горщечках садять після вегетації, то молодий зелений пагін не треба обрізувати, а слід підв’язати його до опори.
Для захисту від зайців і кролів, від дрібної худоби і птиці добре використовувати металеві чи капронові сітки; годяться і дерев’яні плетені решітки, які можна виготовити самому.
Місце садіння, яке має бути якомога більшим, після садіння вкривають компостом чи перегноєм. Так само вкривають і лунку для поливання.

Закладання виноградника

Особливу увагу необхідно приділяти вибору земельної ділянки, передплантажній підготовці ґрунту, плантажній оранці, добору і розміщенню сортів, якості садивного матеріалу, раціональній організації території, визначенню схем садіння, веденню і формуванню кущів, що дасть можливість застосувати комплексну механізацію під час догляду за ґрунтом і рослинами.

Для запобігання помилкам при закладанні промислового виноградника повинен розроблятись проект, який включає:

• – підготовку і передачу проектній організації завдання на розробку генеральної (для всього господарства) або часткової (на окрему ділянку) схеми освоєння території під виноградник;
• – проведення топографічних (рельєф), геологічних (породи), ґрунтових обстежень і складання на їх основі картограм;
• – добір і розміщення сортів винограду. Сорти добирають згідно Державного реєстру, спеціалізації галузі виноградарства в конкретному господарстві (вирощування столових, технічних, кишмишних або ізюмних сортів), способу ведення культури (укривна-неукривна, із зрошенням-без зрошення, кореневласна-щеплена), екологічних умов (сума активних температур, довжина вегетаційного періоду тощо);
• – організація території, створення протиерозійних і гідротехнічних споруд, вітрозахисних насаджень, терасування схилів;
• – розробка і складання технологічних карт закладання виноградника, спорудження підпор (шпалери), ведення та формування кущів, догляд за молодими та плодоносними насадженнями;
• – складання кошторису;
• – перенесення проекту в натуру, тобто на площу, яка має бути освоєна.

При перенесенні проекту складається відповідний акт. Зі своєї сторони проектна організація здійснює нагляд за втіленням проекту і контролює виконання замовником технології закладання виноградників та догляду за ними до вступу їх у плодоношення.

В усіх зонах України виноград рекомендується садити навесні, причому якомога раніше. У Степу цю роботу слід закінчити до 1 травня, в Лісостепу і Поліссі – до 10 травня. Пізнє весняне садіння погіршує приживання саджанців і ріст кущів. На Пд допускається осіннє садіння саджанців після обпадання листків, але до настання морозів. Переваги осіннього садіння:

• – збільшується період вегетації (раннє розвивання рослин на весні);
• – відпадає потреба у зберіганні садивного матеріалу;
• – у весняний період зменшується напруженість у роботі.

Небажано садити виноград восени на піщаних грунтах у зв’язку з глибоким їх промерзанням взимку. Глибина садіння тісно пов’язана із стійкістю кореневої системи кущів до низьких температур взимку і посухою влітку (на Пд – мілкіше, на Пн і на піщаних грунтах – глибше). Кореневласні саджанці садять глибше ніж щеплені (40-45 см – на філоксеростійких підщепах, 50-55 см – кореневласні на легких грунтах, 65-70 см – на легких). Якщо довжина кореневласного саджанця менша за глибину садіння, його садять згідно вимог, але залишають ямку і дорощують протягом вегетаційного періоду.

Виноград можна садити гідромеханічним способом за допомогою гідробура, який агрегатується з обприскувачем або автоцистерною. У ямку, заповнену пульпою, вставляють саджанець спочатку глибше, а потім підтягують, щоб вирівняти коріння. Ямку засипають, ущільнюють і нагортають горбик шаром 2-3 см над верхнім вічком.

Садять виноград і за допомогою машини ВПМ-2А, яка вкючає гідробури, механізми їх приводу, водяні насоси, бак для води, механізм нагортання горбиків, при цьому виключається попередня розбивка ділянки (наявність маркерів).

Агрегатується з трактором Т-70, обслуговують тракторист і два саджальники.

Продуктивність – 2,5-3 га/зміну.

На піщаних, щебенюватих ґрунтах, а також на невеликих площах використовують ямокопачі КЯУ-60, КЯУ-100. На дно ямки насипають горбик пухкої землі й добрив. Саджанець ставлять по центру ямки вертикально, розправляють корені і засипають їх землею на 1/3 глибини, ущільнюють і заливають 5-10 л води. Після того, як вода вбиреться грунтом, ямку засипають і нагортають горбик. При садінні саджанців місце щеплення повинне знаходитись на рівні ґрунту чи на 1-2 см вище.

Після садіння винограду проводять культивацію міжрядь на глибину 15 см і розпушення ґрунту в рядах. Протягом літа ґрунт утримують чистим від бур’янів. До встановлення шпалери ґрунт можна обробляти у двох напрямках. Після дощу обов’язково руйнують кірку на горбиках, постійно їх підправляючи. Для посилення розвитку основних коренів проводять катаровку (на молодих виноградниках це роблять двічі – у червні та серпні). Якщо на винограднику катаровку не проводили протягом декількох років, корені слід видаляти поступово (за 2-3 роки), щоб запобігти пригніченню рослин. Протягом літа проводять 3-4 поливи (5-10 л/кущ) з підживленням мінеральними добривами, обприскування фунгіцидами. По мірі росту зелених пагонів їх підв’язують до шпалери, яку встановлюють не пізніше другого року після садіння. Восени грунт переорюють на глибину20 см. Рослини вкривають на зиму шаром ґрунту 20-40 см (до настання морозів). Обпадання листків не обов’язкове. Навесні відкривають пізніше ніж плодоносні, оскільки можливе пошкодження молодих пагонів пізніми весняними приморозками. На місцях загиблих рослин проводять підсадку. Встановлюють шпалеру і починають формувати кущі.

За шпалерної системи ведення кущів кінцеві (якірні) стовпи встановлюють на глибину 40 – 70 см з нахилом у бік дороги на 60 – 65 0 або вертикально. Їх довжина від 1,8 до 3 м і товщина від 7,5 до 20 см. Стовпи закріплюють підпорами з боку ряду, встановленимипід кутом 60 0 , або якорями з каменів чи уламків проміжних стовпів, вкладеними в ями, глибиною до 1м на відстані 70 – 100 см від кінцевого стовпа в бік дороги.

Проміжні стовпи перетином 5 – 12 см і завдовжки 1,5 – 2,5 м встановлюють вздовж ряду на 10 – 25 см мілкіше, ніж крайні. Відстань між ними 6 – 8 м. Перші проміжні стовпи встановлюють на відстані 1,5 м від кінцевих.

Шпалерний дріт діаметром 3,5 – 6 мм і завтовшки 2,5 – 3 мм для верхніх ярусів натягують між крайніми стовпами, починаючи з верхнього ряду. Після цього прикріплюють його до проміжних стовпів рухомо-металевими скобами, залізними хомутами, дротяними кільцями тощо.

Розрахуємо кількість проміжних стовпів 1 ряду:

100м : 8м + 1стовп= 13стовпів.

На кожний ряд ставиться по 2 кінцевих та якірних стовпа.

Розрахуємо кількість проміжних стовпів у клітці:

13стовпів х 167рядів = 2171 стовп.

Розрахуємо кількість проміжних стовпів у всьому винограднику:

2171стовп х 88клітин = 191048шт.+ 8 клітин по 4 га(11стовп.х167=1837шт.х8=14696шт.)=205744шт.

Розрахуємо кількість кінцевих стовпів у одній клітці:

167ряди х 2шт = 334шт;

Розрахуємо кількість кінцевих стовпів у всьому винограднику:

334шт х 96клітин = 32064шт

Оскільки якірні стовпи розміщують поряд з кінцевими стовпами то і кількість їх буде така сама як і кінцевих стовпів – 32064шт.

САДІННЯ ШПАЛЕРНОГО ВИНОГРАДУ

Содержание материала

Успіх садіння вирішальною мірою залежить від якості садивного матеріалу та від ретельності, з якою має проводитись підготовка до садіння і саме садіння.

САДИВНИЙ МАТЕРІАЛ

Для садіння шпалерного винограду використовується як щеплена, так і нещеплена лоза. Можна садити однорічні і дворічні виноградні лози. Садивна лоза має бути здоровою і міцною. Пагін її має бути визрілим і мати кілька вічок. Виняток становлять парникові лози (в горщечках), які можна висаджувати і раннього літа, коли на їхніх пагонах уже є зелені листячка.
Якість садивної лози визначається розвитком її кореневої системи. (Для садивного виноградного матеріалу існує [в НДР — ред.1 стандарт за номером TGL 17262 — для щеп і за номером TGL 17263 — для саджанців, вирощених у горщечках). Про якість садивного матеріалу свідчить його зовнішній вигляд і плодоносні властивості. Чим ціннішою щодо урожайності винограду, стійкості і якості плодів є та чи інша материнська лоза, що використовується для розмноження, тим з більшою певністю можна чекати прояву цих сортових властивостей у себе на ділянці. Тому добір виноградної лози має величезне значення при вегетативному розмноженні винограду.
У виноробних районах слід висаджувати тільки щеплений виноград. Це стосується не
тільки вирощування винограду на великих виноградниках, а й шпалерного виноградарства на стінах будинків, парканів, садових огорож.
Щеплені лози виводять схрещуванням поширених у нас, але схильних до захворювання на філоксеру культурних сортів винограду, з сортами філоксеростійкими. Філоксеростійкі сорти виведені, в свою чергу, переважно схрещуванням між собою дикого американського винограду і частково схрещуванням дикого американського винограду з європейськими сортами.
Широко відомою філоксеростійкою лозою, до якої прищеплюємо свій культурний виноград, є Виноград Кобера 5 ВВ. Цю лозу виведено схрещуванням Vitis Berlandieri X Vitis Riparia, тобто схрещуванням двох американських лоз. Виноград Кобера добре росте, добре переносить вапнякові грунти і взагалі не дуже вимогливий щодо грунтів.
Подібні до щепи Кобера 5 ВВ властивості мають філоксеростійкі щепи Berlandieri X Riparia 5С і Berlandieri X Riparia SО4. Однак ростуть вони гірше за 5 ВВ.
Результатом схрещування культурної лози з дикою є щепа Trollinger X Riparia G26. Філоксеростійкою на не дуже вапнистих грунтах є щепа Агатоn X Riparia 133 412, виведена схрещуванням французького культурного сорту з американським диким виноградом. Названі щепи характеризуються високою сумісністю з лозою культурного винограду. Прищеплювання — складна справа. Для прищеплювання вручну користуються англійським способом копулювання (з’єднування підщепи і прищепи) з виступним захватом. При машинному копулюванні застосовують пластинчастий спосіб з’єднання підщепи і прищепи. Щепи з необв’я-заним і незамазаним місцем копулювання висаджують в ящики в оранжереях чи у парниках, що обігріваються, для відростання пагонів. Наприкінці травня їх пересаджують у розсадник, де вони перебувають до осені, часто до наступної осені, тобто на рік довше. Потім їх відбирають, сортують і використовують для садіння як одно-, чи дворічні щепи. Придатна для висаджування щепа повинна мати добре розвинуті пагони і рівномірно у всі сторони розгалужену кореневу систему. Але насамперед вона має добре зростися у місці щеплення.
Нещеплені виноградні лози вирощують у спеціалізованих господарствах (розсадниках) живцями або чубуками. Як тільки у них відросте достатньо розгалужене коріння, їх продають для висаджування на відкритих місцях.
Особливо зручно садити виноград, вирощений у горщечках. Перевага такої розсади в тому, що пересаджують її разом із землею і після висаджування вона добре приживається на новому місці. Через це парниковий виноград можна садити і після початку вегетації.

Рис. 8. Рис. 9. Розмноження
Розмноження відсаджуванням
виноградної лози (дно канавки заповнене
живцями. компостом).

Власноручно розмножувати лозу в умовах шпалерного виноградарства за межами районів виноградарства можна живцями або відсаджуванням, відсадками, пригинанням лози до землі (рис. 8, 9). Тільки слід подбати, щоб лоза в такому разі була здоровою, добре визрілою, а ягоди її — смачними.
Для розмноження живцями використовують добре визрілі однорічні пагони, які пізно восени відокремлюють від материнської лози так, щоб довжина пагона була приблизно З0 см і щоб він мав 3—4 вічка. Відрізують пагін від материнської лози безпосередньо біля вічка, а після останньої верхньої бруньки залишають виступ 1 см. Підготовлені таким чином пагони (живці) зберігають протягом зими у зволоженому піску * в темному, холодному (але не при мінусовій температурі) місці. Навесні живці можна або відразу ж висаджувати на місця постійного вирощування (причому садять кілька живців підряд один біля одного), або садити їх на розпушеній перед садінням грядці. Садять живці дещо навскіс і так глибоко, щоб тільки верхнє вічко виступало над грунтом. Землю покривають компостом і зволожують, бур’яни проривають. Молоді пагони (живці) невдовзі після того, як вони розів’ються, підв’язують до опори. В цей час починаються грибні захворювання (див. про пероноспору і оїдіум), з якими розпочинають невідкладну боротьбу. До осені у більшості саджанців розвивається коріння. Далі їх або залишають на старому місці або, якщо вони росли на грядці для саджанців, пересаджують як однорічну лозу в інше місце.
Ще надійнішим способом розмноження винограду на шпалерах є відсаджування. При такому розмноженні довгі і міцні однорічні пагони, не відокремлюючи від материнської лози, відводять і укладають у рівчак, викопаний на глибину леза лопати. Пагін добре укріплюють до дна канавки, а саму канавку наповнюють сумішшю із садового грунту і компосту. Після цього верхівку закопаного пагона, яка виступає над землею, обрізують, залишаючи 1—2 вічка, і підв’язують до опори, по якій пізніше витиметься молодий пагін. При відсаджуванні треба також покривати землю компостом і зволожувати. Відсадок, який пустив коріння, або залишають рости на цьому ж місці, або в разі потреби пересаджують в інше. У цьому випадку восени або рано навесні його відокремлюють від материнської лози.

Источники:

http://vinograd.info/info/vinograd-na-pristinnii-shpaleri/sadinnya-shpalernogo-vinogrady_5.html
http://m.vuzlit.ru/387082/zakladannya_vinogradnika
http://vinograd.info/info/vinograd-na-pristinnii-shpaleri/sadinnya-shpalernogo-vinogrady.html