Філоксера – Як захистити виноград від шкідників та хвороб

0

Філоксера – Як захистити виноград від шкідників та хвороб

Як захистити виноград від шкідників та хвороб

Содержание материала

Марєчек Георгий Иосифович, Штеренберг Полина Марковна.

Как защитить виноград от вредителей и болезней (на украинском языке), 1960.

Втрати, що їх зазнає виноградарство від шкідників і хвороб, дуже великі. По Україні вони обчислюються десятками тисяч тонн щорічного недобору врожаю.
Внаслідок пошкоджень винограду знижується якість урожаю: зменшується кількість t цукру в ягодах, втрачаються їх смакові якості, транспортабельність, лежкість, а через спотворення знижується і його товарна цінність. Крім того, такі шкідники і хвороби, як філоксера, хрущі, плямистий некроз та ін., призводять до зрідженості насаджень, а іноді до цілковитої загибелі масивів виноградних насаджень у шкілках, на молодих та плодоносних виноградниках. Наприклад, В одній тільки Франції, за тридцятирічний період у другій половині XIX століття філоксера цілком знищила півтора мільйона гектарів виноградників. Величезної шкоди винограду завдають також мільдью, гниль ягід, павутинний кліщик, листокрутки та ін.
Для боротьби з шкідниками та хворобами розроблено ефективні способи та методи, є отрути й апаратура. Проте для повного успіху в боротьбі з шкідниками та збудниками хвороб треба також знати їх біологію, знати, в які періоди розвитку вони найбільш уразливі, треба вести спостереження за їх розвитком, щоб своєчасно вжити відповідних заходів, треба, нарешті, знати, проти яких шкідників які потрібні отрути та як найкраще їх застосовувати.
Шкода, якої завдають шкідники та хвороби виноградним кущам, залежить не тільки від кількості шкідників або шкідливості хвороби, а й від стану самої рослини. Буйні, добре розвинені рослини, забезпечені відповідним живленням і правильним агротехнічним доглядом, краще протистоять пошкодженню шкідниками та ураженню хворобами, ніж кволі, мало розвинені. Тому для захисту від шкідників та хвороб необхідно систематично застосовувати не тільки комплекс заходів хімічного методу боротьби, а й агротехнічних, що забезпечують умови для найкращого росту винограду, створюють несприятливі умови для розвитку шкідників і хвороб, запобігають масовому їх розмноженню й появі на виноградниках.
Тільки своєчасне і правильне проведення всього комплексу запобіжних заходів проти шкідників і хвороб винограду може дати добрий ефект і не допустити втрат урожаю.

Як захистити виноград від шкідників та хвороб – Філоксера винограду

Содержание материала

Одним з найнебезпечніших шкідників є філоксера. Близько ста років тому разом з саджанцями її було завезено з Америки до Європи, де вона буквально спустошила виноградники.
У 70-х роках минулого століття цей шкідник проник з садивним матеріалом з Західної Європи до Росії, де також завдав величезних збитків виноградарству.
Філоксера — дрібна комаха з групи попелиць, жовтувато-зеленого кольору, овальної форми. Дорослі особини, довжиною трохи більше міліметра, безкрилі. Філоксера висмоктує сік з рослини.
Живиться і розвивається вона тільки на винограді, на коренях ї на листі американських сортів, а також багатьох гібридів прямих утворювачів і, як правило, тільки на коренях європейських і, почасти, ізабельних сортів. Молоді личинки, перезимувавши на коренях, пробуджуються навесні і починають живитись. Звичайно на кінець травня вони розвиваються в дорослих самок, відкладаючи тут же, на коренях, до 120 яєць, і гинуть. З яєць виходять личинки, дуже рухливі в перші дні свого життя. Частина їх розлазиться по дрібних корінцях, присмоктується там і живиться; частина личинок виходить на поверхню і розлазиться по землі, розселюючись таким чином по винограднику і заражаючи нові кущі.
Личинки, що лишились на коренях, розвиваються і дають нове покоління. Розвивається одне покоління (від яйця до яйця) в середньому більше трьох тижнів. Таким чином, за весняно-літній період філоксера дає 5—6 поколінь. На європейському винограді філоксера розмножується без самців (партеногенетичним шляхом).


Maл. 1. Цикл розвитку філоксери на американських сортах винограду:
I — яйце, що зимує на кущі в тріщинах корн; 2— личинка, що живиться на листі і утворює гал; З — самка, що підкладає яйця у галі; 4— личинка другого покоління листкової форми на галі; 5 — самка і яйця другого покоління листкової форми; 6 — личинка, що утворює наступні покоління листкової форми; 7 — личинка кореневої форми, що перезимувала на коренях; 8 — самка, що відкладає яйця на коренях; 9— личинка кореневої форми і личинки, які перейшли на корені з листків; 10 — самка, що кладе яйця на коренях;
II— личинки, які продовжують розвиток на коренях, а частково розвиваються в крилату філоксеру; 12 — самка, що продовжує розмноження кореневої форми; 13 — личинка (німфа), що розвивається в крилату філоксеру; 14 — крилата філоксера; 15 і 16 — яйця, відкладені крилатою філоксерою; 17 і 18 — самець і самка; 19 і 20 — парування, в результаті якого розвивається зимуюче яйце.

Статья по теме:   Телавис тетри – сорт винограда

Так само розвивається філоксера й на коренях американського винограду. Але на відміну від циклу розвитку на європейських сортах з частини личинок старшого віку у другій половині літа розвиваються крилаті самки, які відкладають на кущі яйця. Самці й самки, що з них виплоджуються, паруються, і самки відкладають на кущах зимуючі яйця (по одному кожна).


Мал. 2. Коренева (І) і листкова (2) форми філоксери (дуже збільшено).

Личинки, що вийдуть весною з цих яєць, перелазять на молоді листки і присмоктуються до них з верхнього боку. У місці смоктання тканини листка розростаються і випинаються донизу у вигляді мішечка — гала, жовтозеленого або червоного кольору. У галах личинки розвиваються в самок, що розмножуються, як і коренева форма, без самців і відкладають по 300—400 і більше яєць. Личинки, що вийшли з цих яєць, перелазять на молоді листочки, утворюють гали і дають наступне покоління. До осені розвивається 6— 7 поколінь листкової форми філоксери. Частина личинок листкової форми, починаючи з другого і наростаючи до останнього покоління, переходить на корені і там розвивається далі. Таким чином, партеногенетичний цикл кореневої форми щороку оновлюється статевим поколінням.
Шкода від філоксери полягає в тому, що на корінні і мочках, у місцях, де вона висмоктує сік, утворюються потовщення, здуття і вузлики.
На коренях європейських сортів винограду ці утвори загнивають і уражені частини кореневої системи відмирають; кущі починають відставати в рості, знижується урожайність, вони сохнуть і через кілька років гинуть. А на коренях американських сортів здуття і вузлики, що утворились в результаті смоктання філоксерою, відмирають і відпадають (злущуються); корені не загнивають, а зберігають свою життєдіяльність. Розвиток куща не порушується. У цьому полягає стійкість американських сортів винограду проти пошкоджень філоксерою.
Деякі сорти європейських і місцевих лоз винограду також філоксеростійкі, але тільки в різній мірі. Так, до сортів з відносно підвищеною філоксеростійкістю належать Серексія, Копчак, Грецький рожевий, Галбіна, Сгигарда, Корна нягра, Чайнак, Кабасма, Кабасія, Плавай, Ркацителі, Мцване, Чинурі, Каберне-Совіньйон, Португізер, Гарс-Левелю, а також ізабельні сорти — Лідія, Ізабелла, Ноа та ін. Деяку стійкість проти філоксери мають рекомендовані для присадибних (поливних) ділянок Карабурну, Королева виноградників. Нестійкими сортами, які дуже пошкоджуються філоксерою, є Шасла (біла, рожева і мускатна), Піно сірий, Гаме чорний, Сапераві та ін.

Мал. 3. Корені винограду, пошкоджені філоксерою.

Листкова форма філоксери, що розвивається на американських і багатьох гібридних сортах винограду, при масовому розмноженні послабляє кущі і знижує якість лози на маточниках. Головна небезпека листкової форми в тому, що з цих вогнищ вона розселюється на сусідні виноградники.
Як видно із сказаного раніше, ґрунт є основним середовищем розвитку філоксери, яка проникає туди по кореневій системі винограду на чималу (до метра й більше) глибину. Такий прихований спосіб життя, а також надзвичайно висока плодючість філоксери дуже утруднюють боротьбу з нею і практично ще немає достатньо ефективних хімічних методів боротьби з нею.
Основними шляхами захисту винограду від пошкодження філоксерою є культивування винограду на підщепах американських сортів, стійких проти філоксери, а також карантинні заходи, що перешкоджають поширенню її в райони виноградарства, де цього шкідника немає.
Для цього територія виноградарства України поділена на 2 зони — заражену філоксерою, де європейські сорти винограду вирощують прищепленими на коренях американських сортів, і не заражену філоксерою зону, де культивуються тільки кореневласні європейські сорти і забороняється садити галоутворюючі сорти винограду.
Крім того, у незараженій зоні систематично провадиться обслідування виноградників. Виявлену філоксеру негайно ліквідують “разом з кущами винограду не тільки у виявленому вогнищі, а й на прилеглій площі.
Розміри площі виноградинка, що підлягає ліквідації, визначаються на місці представником карантинної інспекції.
Найсприятливішими для розвитку філоксери є, чорноземні структурні ґрунти.
Садити кореневласні європейські сорти
можна і в зоні вирощування щепленого винограду, але тільки при додержанні спеціальних правил садіння у несприятливих для філоксери ґрунтових умовах. Такими ґрунтовими умовами є піски і піщані землі, заливні заплавні площі і землі, забезпечені поливом.
Кожен виноградар повинен твердо пам’ятати, що філоксера надзвичайно небезпечна для виноградарства. Обов’язок кожного громадянина строго додержувати карантинних вимог і не допускати їх порушень. Усяке порушення, карантинних правил відкриває ворота для проникання філоксери в райони, де її немає, і веде до величезних збитків для народного господарства.

Заходи боротьби. Основними протифілоксерними карантинними заходами є:
заборона завозу з зараженої в не заражену філоксерою зону будь-якого садивного або щепленого матеріалу винограду;
заборона будь-якого перевезення чи пересилання виноградних саджанців або чубуків без дозволу (сертифікату) Державної інспекції по карантину сільськогосподарських рослин;
заборона продажу й купівлі виноградного садивного матеріалу приватним способом на ринках чи в інших місцях; відпуск садивного матеріалу спеціальними розсадниками або іншими організаціями тільки на підставі карантинних сертифікатів з обов’язковим знезаражуванням відпущеного матеріалу в гексахлорано-глиняній рідині (суспензії); заборона на перекидання з зараженої в не заражену філоксерою зону жердин, кілків, стовпів, які
використовувались раніше на виноградниках, та ін.
Для приготування гексахлорано-глиняної рідини на кожні 100 літрів води беруть 2 кілограми 12-процентного дусту гексахлорану і 4 кілограми доброї, милкої, без будь-яких домішок глини. Дуст і глину добре розтирають у невеликій кількості води до стану однорідної сметаноподібної маси і потім у бочці розбавляють водою. Чубуки або саджанці зв’язують у горстки і кілька разів протягом 1—2 хвилин занурюють у бочку з приготовленим розчином, потім їх складають у штабель і, провітрюючи на вільному повітрі, просушують. Рідину під час роботи треба раз у раз перемішувати.
Аналогічний гексахлорано-глиняний розчин застосовують і для боротьби з листковою формою філоксери, його готують вищеописаним способом, але тільки до 2 кілограмів гексахлорану додають не 4, а 2 кілограми доброї, милкої глини. Перед заливанням в обприскувач рідину добре перемішують і проціджують крізь сито. Використовувані обприскувачі мають бути забезпечені механічними мішалками.
Всесоюзна науково-дослідна протифілоксерна станція рекомендує провадити перше весняне обприскування, коли з’явились бруньки, тобто у період з початку їх розпускання до відокремлення 2-го листка; у період відокремлення від верхівок пагонів 10-го і 12-го листків обприскування повторюють. Обприскувати треба так, щоб усі органи виноградного куща (листя, пагони і особливо верхівки пагонів) покрились отрутою.
Боротьба з кореневою філоксерою на кореневласних виноградниках європейських сортів полягає в лікуванні пошкоджених нею кущів. Для цього в ґрунт вносять отрути-фуміганти, які, випаровуючись, поширюються в ньому й отруюють філоксеру. Такими отрутами є сірковуглець, парадихлорбензол, дихлоретан, його кубові залишки та ін. Деякий ефект дає також внесення в ґрунт гексахлорану, від контакту з яким філоксера гине.
За дослідженнями Всесоюзної науково-дослідної протифілоксерної станції (Г. А. Кірюхін), добрий ефект у боротьбі в філоксерою дають кубові залишки дихлоретану (КОДХЕ), який подрібнюють і вносять у ґрунт.
1. Навесні (у квітні — травні) у 1-й рік затруєння одночасно зобробітком ґрунту (після обрізування й сухого підв’язування кущів) вносять у рядах між кущами за допомогою гідробура, інжектором або під лопату у З свердловини на глибину 50 сантиметрів по 20—25 грамів КОДХЕ (на гектар 170—250 кілограмів).
2. У міжряддях одночасно з культивацією ґрунту під дизель-культиватор у 4—5 борозен вносять на глибину 25—30 сантиметрів по 40 грамів КОДХЕ на погонний метр кожної борозни (на гектар 720—770 кілограмів).
3. Восени (у вересні — листопаді) в 1-й рік затруєння, але при температурі ґрунту не нижчій 12 градусів одночасно з глибоким розпушуванням ґрунту у міжряддях під глибокорозпушувач ВУМ-60 у три борозни на глибину 50—60 сантиметрів у середню борозну і 30— 35 сантиметрів у бічні вносять по 80 грамів КОДХЕ на погонний метр (на гектар 1080—1150 кілограмів).
4. У квітні — травні на 2-й рік затруєння ґрунту у рядах між кущами за допомогою гідробура інжектором або під лопату вносять у З свердловини на глибину 25—30 сантиметрів по 20—25 грамів КОДХЕ (на гектар 250— 270 кілограмів).
Якщо ці заходи починають провадити не весною, а з осені, то порядок внесення КОДХЕ такий: на перший рік провадять 3-й захід, на другий рік — 1-й та 2-й і на третій рік — 4-й і 2-й заходи.
При роботі гідробуром вносять не чистий КОДХЕ, а у вигляді водної емульсії із вмістом З—5 процентів КОДХЕ, яку приготовляють з доброю милкою глиною або (при одночасному підживленні) з сумішшю глини з суперфосфатом, взятих рівними частками (1 : 1).
Таке підлікування виноградників треба повторювати через кожні 2—3 роки.
Вносячи отрутохімікати, треба строго додержувати дозувань, бо порушення їх може, з одного боку, призвести до збережння філоксери, а з другого — до загибелі кущів.
Засобом знищення філоксери є також затоплення виноградинка водою, яка повинна покривати його суцільним шаром протягом більш-менш тривалого періоду, як, наприклад, на плавневих затоплюваних землях.

Статья по теме:   Мускат придонский - виноград

Як захистити виноград від шкідників і хвороб

На Львівщині виноград вирощують у приватному секторі, однак в окремі роки втрати урожаю винограду від шкідників і хвороб перевищують 50%.

Виноградники щорічно пошкоджують: виноградна, гронова і дворічна листовійки, виноградний зудень, численні види кліщів, філоксера. Окремими вогнищами розвиваються різні види совок, п’ядунів, коваликів, хрущів, скосарів, що треба враховувати при вирощуванні молодих насаджень і виноградних розсадників.
На зростання шкідливості патогенних організмів найбільше впливають погодні умови. Найбільш розповсюдженими і небезпечними захворюваннями виноградної лози є мільдью (або несправжня борошниста роса), оїдіум (або борошниста роса), біла, сіра і чорна гнилі, чорна плямистість, інфекційне всихання кущів. Останніми роками поширилися такі грибні хвороби як еска, антракноз, альтернаріоз, плямистий некроз. Крім грибних хвороб поширені бактеріальні, вірусні й інші інфекційні хвороби, які різною мірою пригнічують розвиток виноградних кущів і знижують продуктивність насаджень.

Виноградні насадження, що вирощуються на ґрунтах з підвищеним вмістом розчинного вапна, відрізняються наявністю хлорозних кущів, які відстають у розвитку, мають деформовану листову пластинку, недорозвинені суцвіття. При сильному розвитку захворювання такі кущі гинуть. У липні-серпні листові пластинки виноградних кущів часто ушкоджуються сонячними опіками, які є причиною зниження фотосинтетичної діяльності рослин і їх продуктивності.

Обприскування молодих плодоносних насаджень проти мілдью і оїдіуму, інших грибних хвороб проводять до і після їх цвітіння. З цією метою доцільно застосовувати системні препарати, що забезпечують гарантований захист всіх органів рослини (ридоміл Голд МЦ, топаз, байлетон, антракол, квадріс, хорус, танос, стробі тощо). Також можна застосовувати біологічний фунгіцид Планриз, вартість якого значно нижча вартості хімічних препаратів і який є екологічно безпечним, містить у своєму складі живі бактерії. Максимальна кількість обробок переліченими препаратами 3-4. Інтервал між обробками 7 – 10 днів залежно від погодних умов.
Методи контролю розвитку мільдью. Вирощування комплексно стійких сортів, мульчування ґрунту під кущем, своєчасне внесення калійно-фосфорних добрив, видалення пасинків і профілактичні обробки контактними та системними фунгіцидами. Приблизні терміни обробок: перша проводиться, коли молоді пагони виросли на довжину 15-20 см, друга обробка проводиться перед цвітінням, третя – після цвітіння, коли ягода досягне розміру горошини.

Статья по теме:   Сорт винограда Палатина (Прим) - виноград

Методи контролю розвитку оїдіуму. Проводять агротехнічні заходи, що сприяють провітрюванню кущів: підв’язування пагонів, пасинкування, обламування пагонів, боротьба з бур’янами. Для контролю розвитку оїдіуму в період вегетації рослини опилюють меленою сіркою або сірчаними препаратами в суміші з вапном. На 1 кв. метр площі потрібно 1,5-2 г сірки. Співвідношення сірки до вапна 1:1. Цю роботу проводять рано вранці або пізно ввечері, так як в цей час сірка краще прилипає до поверхні кущів. Обпилювання проти оїдіуму можна поєднати з обприскуванням бордоською рідиною, додаючи до неї 1,0-1,5% колоїдної сірки. Перше обпилювання проводять після розвитку на пагонах трьох листків, друге — перед цвітінням, третє — після цвітіння. Якщо оїдіум все-таки з’являється, необхідно повторювати обпилювання через кожні 10-20 днів.

Методи контролю розвитку білої гнилі. Після градобою необхідно провести обприскування 4-процентним розчином бордоської рідини і повторити його в разі появи білої гнилі на ягодах. Як профілактичний захід, попередити розвиток хвороб винограду можна шляхом створення кущам найкращих умов провітрювання та освітлення сонцем.

Методи контролю розвитку чорної гнилі. Обприскування виноградників бордоською рідиною проти чорної гнилі проводять одночасно з обприскуванням проти мільдью. У разі появи чорної гнилі на ізабельних сортах винограду або гібридах, проводять обприскування 1% розчином бордоської рідини. Перше обприскування роблять до цвітіння, потім його повторюють після цвітіння і через 2 тижні після другого обприскування.

Методи контролю розвитку чорної плямистості, інфекційного всихання кущів. Досить важко вести боротьбу проти міцелію збудника чорної плямистості, який проникає глибоко у тканину деревини та швидко розмножується під захистом тканин господаря. Спори гриба захищені від фунгіцидів товстим шаром клітин. Хімічна боротьба з застосуванням відомих нині діючих речовин проти міцелію гриба не дає результатів. Тому вона має бути спрямована проти плодових тіл гриба і, особливо, проти спор, що поширюються. При сильному ураженні, восени після опадання листя або після обрізки (зимова обробка) виноградні кущі обприскують контактними препаратами міді. Всихаючі лози підлягають вирізуванню. При викорінюючому обприскуванні проводять ретельне обмивання кущів. Навесні фунгіциди застосовують в період появи 2-3-х листків. Подальші обприскування проти чорної плямистості для захисту молодого приросту збігаються з обробками насаджень проти мільдью та оїдіуму. Виходячи з того, що чорна плямистість є хронічним захворюванням винограду, за короткий термін її неможливо повністю ліквідувати навіть при багаторазовій ретельній зимовій та весняній обробці. Ефективними препаратами є антракол, купроксат, ридоміл, стробі, танос, хорус.

Методи контролю розвитку антракнозу: впровадження стійких до антракнозу винограду сортів, своєчасні обробки контактними та системними фунгіцидами (антракол, акробат, купросат, ридоміл, танос, хорус). Терміни проведення обробок ті ж, що й проти мілдью.

Статтю підготувала:
державний фітосанітарний інспектор відділу прогнозування, фітосанітарної діагностики та аналізу ризиків Управління фітосанітарної безпеки ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області П’ятниця Ольга Дмитрівна.

Источники:

http://vinograd.info/info/raznoe/yak-zahistiti-vinograd-vid-shkidnikiv-ta-hvorob.html
http://vinograd.info/info/raznoe/yak-zahistiti-vinograd-vid-shkidnikiv-ta-hvorob-2.html
http://vbusk.com/gytja/iak-zahistiti-vinograd-vid-shkidnikiv-i-hvorob.html

Добавить комментарий